Xojimurod

Аналіз І Огляд Додатків Для Android: Xojimurod, Розроблено Kitoblar Olami. Внесено До Категорії Книги Та Довідкова Література. Поточна Версія 1.1.3, Оновлено 29/10/2023 . За Відгуками Користувачів На Google Play: Xojimurod. Досягнуто Понад 501 Встановлень. Зараз У Xojimurod 1 Відгуків, Середня Оцінка 5.0 Зірок

Лев Толстой


Гаджимурад

повість

Я повернувся додому з полем. була середина літа. трава була скошена, а чорну пшеницю
тільки збиралися жати.
в цю пору року барвисті та гарні квіти — червоні, білі, рожеві, запашні, пухнасті
гвоздики, молочно-білі, блідо-жовті в середині, солодко-запашні «квіти кохання», рясні
запашні жовті лілії, тонкі тюльпаноподібні трубочки,
пророслий горошок, жовті, червоні, рожеві парші, соняшники Багато чорнобривців. квіти світло-рожевого кольору з тонким солодким запахом, ясно-сині на сонці і в молодих пагонах, синіють і червонуваті вечорами і в старості, і багато квіток фенхелю з приємним, мигдальним запахом, і квітка відразу в'яне.
Я склав великий букет із різних квітів і, йдучи до свого дому, я помітив у канаві гарний червонуватий терен
, який майже розкрився, який у нас називають будяком,
який мандрівники залишають, не зрізаючи, і який знімають із трави, щоб він не впав у руку
, якщо він утік із храму. Я хотіла зірвати цю колючку і покласти в середину свого букета. Я спустився до канави, прилип до середини квітки, відігнав волохату бджолу, що заснула, і спробував її зірвати. але ця робота була дуже
важкою, колючки квітки пронизали з усіх боків, навіть крізь шарф, обмотаний навколо моєї руки,
кололи, як списи, і мало того, вона була настільки важкою, що я був зайнятий протягом п’яти хвилин, щоб підчепити її стебло та відрізати її нитки одну за одною. коли я нарешті зірвала квітку, її ніжка була зовсім засохла, сама квітка виглядала не такою гарною, як раніше.
до того ж він, з його грубістю та лінивістю, не зрівнявся з ніжними квітами букета
. Я пошкодував, що зірвав квітку, яка сяяла в кущі та даремно її молодила,
тоді кинув її на землю. «чудово, яку енергію і силу має життя, — сказав я, згадуючи свою важку працю, збираючи квітку, — вона з великою силою захищала своє життя і нелегко загинула».
Дорога до будинку проходила
через свіжозоране поле чорнозему. Я йшов цією курною дорогою з чорноземом. зоране поле було землею власника, і воно було таке
велике, що нічого не було видно обабіч і перед горбом, який був зораний
плоским чорним плугом. земля добре зорана,
ніде поля не видно, все чорне. Я, мимоволі шукаючи якусь душу серед цього мертвого, чорного поля, я подумав: «людина така тлінна істота, вона знищила стільки різнобарвної живності, рослин, щоб зберегти своє
життя». перед собою, праворуч біля дороги, я побачив кущ. Коли я
придивився ближче, я зірвав квітку сорту «спаржа».
кущ мав три гілки. одна з них була відламана, а решта була млява, як відрубана
рука. дві інші гілки мають по одній квітці.
одна гілка рогу була зламана, і половина її звисала брудною квіткою, а друга
хоч і була в бруді, але все ще стирчала. було відомо, що весь кущ був витоптаний колесом
, а потім знову піднявся, ніби вони вирвали шматок його тіла
, викинули кишки, вирвали йому руку і викололи йому очі,
але він все ще стояв на висоті і не поступався тому чоловікові,
який знищив усіх його братів навколо нього. «Яка велика сила!» — подумав я, «людина все здолала, знищила мільйони трав, а вона все одно не здається».